В січні день навшпиньки став: я росту! Дивіться! В грудні довго спочивав, а тепер не спиться. Буду плечі розправлять кожної хвилини. Хочу теж великим стать, звати на гостини. Навесні величину з нічкою зрівняю. Верховодити почну, вволю погуляю. На гарячому коні мчатиму по світу і в яскравому вбранні стріну красне літо. Доросту аж до зірниць на Свята Зелені, повернуся з вечорниць з місяцем в кишені. Піду росами в гаї по гриби й суниці. Вижну в полі врожаї жита та пшениці. Як пожовкне перший лист, затягну попругу та зрівняю білий зріст з нічкою удруге. Літо бабине утне сонячну годину. Ніч кордони перетне, а я відпочину. Наталя Карпенко

Прозорість та інформаційна відкритість