Прилетів з хмаринки сніг, на гілля змією ліг. Землю вкрив,миісто вмив, пізній цвіт занапастив. Білий, білий капелюх підморозив цвіт до вух. Білий сад, білий слід, павутинка поміж віт. У мереживі гілок щось жовтіє? Ой, листок! Гомонить і горить, ще на варті, ще не спить. Наталя Карпенко

Конкурс "Вільний розчерк"

З 5 травня по 15 грудня 2013 р. на освітньому порталі ПедПРЕСА за підтримки Міністерства освіти і науки України проводився конкурс "ВІЛЬНИЙ РОЗЧЕРК", де акро-вірш "Дошкілля - погляд у майбутнє" (автори: педагоги ДНЗ № 72 Цилюрик Н.Ю., Химич Н.В.) виборов почесне третє місце!

 

Дитина, скільки в цьому слові є сенсу, чистоти та глибини.

Омріяне майбутнє у житті, надія, радість та натхнення.

Шукаємо розраду, втіху, щирість та спасіння ми – в них, коли душа страждає від життя.

Коли ми заклопотані щодня, несем тягар життєвих негараздів, не помічаєм очі ми дітей, які так щиро просять в нас визнання.

І як нам зрозуміти ті прохання, той погляд, сповнений окрилених надій?

Помітити, почути, відгукнутись на поклик чистої  дитячої душі.

Любов – небесний дар, який отримав кожен з нас, як важко пронести її крізь час і зберегти та передати дітям.

Лине час, дорослою стає  дитина і в пам’яті залишаться незмінні уроки доброти, уроки  честі та  життя. Це вихователя безцінний дар творіння, що залишає нетлінний слід в серцях.

Як складно відчувати на собі вагу відповідальності та честі, за те покликання святе що зветься гідно вихователь!

 

Професія складна, багатогранна, творча і вимагає знань нових щодня.

Освіченість, уміння помітити, розкрити, зрозуміти, той маленький, поки ще, потенціал.

Гідність виховать, навчити думати й творити, з відкритим серцем відчувати малечі кожної буття.

Лунає сміх дітей і в серці ожива надія, що дитинство світла й радісна пора.

Яскраві барви спогадів дарує дітям ця незабутня мить життя.

Думки несуть нас у майбутнє. Що зміниться? Чи досягнем мети?

 

Упевнені, що завжди будем відчувать потребу в тих людях, хто так вміло навчає та виховує дітей.

 

Ми віримо, що в наших силах змінити ставлення до освітян.

Альтернатива є! Всі мудрі люди розуміють вислів: «Отримуєш – віддаючи!»

Його прийняти й зрозуміти важко, але як хочеться,  щоб так було!

Бажаємо ми змін на краще, надіємось лише на те, що людина пріоритетом у державі стане.

Уважне ставлення до кожної людини, повага її гідності й чеснот.

Так хочеться, щоб в праці сьогодення ми зупинилися хоча б на мить…

На мить! Щоб встигнути відчути душу, що так страждає та болить!

Єднає думка нас одна, ПОЧУВШИ ДУШУ – ЗРОЗУМІЄМ СЕРЦЕ!